Дисертація на
здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю
10.01.06. — теорія літератури. Тернопільський державний педагогічний
університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2004.
Дисертація
присвячена з’ясуванню теоретичної проблеми кореляції літературно-критичної
спадщини митця і його поетичної творчості. На матеріалі есеїстики і поезії Т.С.Еліота
проводиться думка про те, що літературно-критична діяльність творчої
особистості є автоінтерпретацією власної творчості.
У роботі
реконструйована літературно-критична теорія Т.С.Еліота, проаналізовано основні
теорії поета-критика: безособової поезії, об’єктивного корелята, а також
літературної традиції. Продемонстровано, як кожна із Еліотових теорії була
реалізована в його поетичній творчості, простежено поетикальні засоби їх
реалізації, такі як об’єктивізація образу, колаж, фрагментарність, система
лейтмотивів, ключові слова, рефлексивність, алюзії, цитації, ремінісценції. В
дисертації також запропонована парадигма теоретичних підходів до літератури,
співзвучних теорії Т.С.Еліота.
Ключові
слова: Т.С.Еліот, об¢єктивний корелят, безособова поезія, ремінісценція,
алюзія, інтертекстуальність, новаторство, традиція.
|