(Мацевко-Бекерська Л. Українська мала проза кінця ХІХ - початку ХХ століття у дзеркалі наратології. - Львів: Сплайн, 2008. - 408 с. Наклад 300 прим. ISBN 978-966-663-224-4)
Книга Лідії Мацевко-Бекерської ― перше в українському літературознавстві цілісне монографічне дослідження певного періоду української літератури в аспекті наратології. Дослідниця ставить собі за мету "систематизувати спостереження над наративною специфікою малої прози ХІХ - початку ХХ ст., певним чином типологізувати наратора як центр викладу, а також частково як домінанту розвитку сюжетної лінії та формування рецептивного контексту для пізнання неординарного самодостатнього явища в історії української літератури” (с. 9).
Структурно монографія Лідії Мацевко-Бекерської складається з трьох розділів.
Перший з них ― "Наратологічний дискурс новітнього українського літературознавства” ― служить для актуалізації та концептуалізації наратологічного підходу до літератури. Авторка вбачає у наратології перспективну методологію дослідження літературного тексту і пропонує цей підхід як ключовий. Передусім у полі зору дослідниці ― термінологічна система сучасної теорії розповіді. Наратор, нарататор, образ автора, абстрактний читач, подія ― ось лише деякі з термінів, що знаходять у монографії розгляд і осмислення. Найбільше уваги приділено поняттю наратора. Так, відштовхуючись від дефініції наратора, поданої польським літературознавцем Міхалом Ґловіньським у його "Словнику літературознавчих термінів”, Л.Мацевко-Бекерська визначає цю розповідну інстанцію як "сконструйовану автором фікційну особу, що висловлюється в епічному творі, надавця викладу, в якому народжувався, творив і розвивався зображений у творі художній світ: фабула, персонажі, тло подій” (с. 19). Так само старанно авторка монографії проводить теоретичне розрізнення комунікативної компетенції наратора з одного боку і біографічного автора, абстрактного автора, нарататора та уявного читача ― з другого.
У другому розділі монографії ― "Наративний формат жанрово-композиційних особливостей художнього тексту” ― значною мірою використано класифікаційні напрацювання Ж.Женетта: Мацевко-Бекерська слідом за французьким наратологом виділила чотири наративних типи: "1) гетеродієгетичний наратор в екстрадієгетичній ситуації ― розповідає історію, в котрій він не виконує функції персонажа; 2) гетеродієгетичний наратор в інтрадієгетичній ситуації ― оповідач другого ступеня, котрий розповідає історії, в яких, як правило, відсутній ("текст у тексті”); 3) гомодієгетичний наратор в екстрадієгетичній ситуації ― розказує власну історію, в якій він фігурує як персонаж; 4) гомодієгетичний наратор в інтрадієгетичній ситуації ― оповідач другого ступеня, що розповідає власну історію” (с. 39). Щоправда наведена класифікація наративних типів у Ж.Женетта вирішувала радше теоретичні проблеми, у моногарафії ж Л.Мацевко-Бекерської вирізнені типи служать методичним потребам ― дослідниця організувала увесь досліджуваний художній матеріал другого розділу у чотири головних параграфи, у кожному з яких проаналізувала тексти української малої прози кінця ХІХ - початку ХХ століття, що належать до одного з чотирьох наративних типів.
Третій розділ монографії ― "Українська мала проза кінця ХІХ - початку ХХ ст.: наративна специфіка образотворення” ― присвячено аналізові українських текстів зазначеного періоду за запропонованою знову ж таки Ж.Женеттом схемою: спершу розглянуті проблеми співвідношення порядку історії з порядком розповіді; тоді проблеми розповідного темпу і форм розповідного руху; далі проблеми наративної повторюваності подій історії; і, нарешті, проблеми модальності, тобто регулювання розповідної інформації за допомогою дистанції і перспективи (точки зору).
Монографія охоплює широке коло творів української літератури зламу століть ― оповідання та новели Г.Барвінок, Т.Бордуляка, С.Васильченка, В.Винниченка, Г.Григоренка, О.Кобилянської, Н.Кобринської, С.Коваліва, О.Кониського, М.Коцюбинського, О.Маковея, Л.Мартовича, П.Мирного, І.Нечуя-Левицького, О.Пчілки, В.Стефаника, А.Тесленка, М.Черемшини, М.Яцківа.
Серед найбільш цитованих праць, окрім уже згадуваного Ж.Женетта, підручник В.Шміда "Нарратология”, праці М.Бахтіна, Ю.Лотмана, Б.Успенського. З українських учених ― І.Денисюка, О.Гнідан, А.Островської, М.Кодака, Ю.Кузнєцова, М.Ткачука, О.Ткачука, М.Легкого. Загалом список літератури налічує 287 позицій, із них 8 ― іноземними мовами.
Монографія Л.Мацевко-Бекерської друкується за рішенням Вченої ради Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 27 лютого 2008 р. (Протокол № 6).
Рецензентами виступили доктори філологічних наук, професори В.С.Працьовитий (Львівський національний університет імені Івана Франка), А.О.Ткаченко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), М.П.Ткачук (Тернопільський національний університет імені Володимира Гнатюка).
Книга "Українська мала проза кінця ХІХ - початку ХХ століття у дзеркалі наратології” є вчасним і необхідним сьогодні актуалізатором наратологічних студій в Україні.
